На межі V і VI століть в Індії, де обожнюють логічні ігри для розвитку мислення, була придумана гра під назвою шатрандж. Саме вона є прямим предком сучасних шахів, хоч і має важливі відмінності. У середні віки шатрандж часто використовувався як засіб дипломатичних переговорів. Партії могли бути своєрідним кодом, за допомогою якого дипломати передавали один одному важливу інформацію. А в деяких країнах на важливі посади прагнули ставили майстрів цієї гри. Вважалося, що вони здатні краще приймати правильні рішення в складних життєвих ситуаціях.
Як змінювався шатрандж?
Вперше ця логічна настільна гра з’явилась у давній Індії. В ній так само передбачалося переміщення фігур, але між чотирма. Назва серед місцевих звучала, як чатрандж, тобто «чотири рода військ»: піхота, слони, коні, колісниця. Пізніше її перекладали як чатуранга. «Сили» у фігур дуже відрізнялися від тих, які є зараз у шахів. Наприклад, ферзь був набагато слабшим.
Згодом гра почала розповсюджуватися в інші регіони:
- Спочатку вона потрапила до Персії, де правила вперше змінилися.
- Далі в арабські країни, тобто на Близький Схід. Саме тут вона отримала назву шатрандж.
- Під час Хрестових походів про гру стало відомо й в Європі. Саме тут остаточно сформувалися сучасні шахи.
Протягом століть правила шатранджу зазнавали змін. Наприклад, у середньовічних арабських манускриптах описані правила, які значно відрізняються від сучасних. Стосовно більш давніх правил шатранджу, історики й досі розходяться у думках. Особливо гарячі суперечки ждуть з приводу того, чи змінювався пішак, який дійшов до іншого краю дошки, і якщо так, то як саме.
Шатрандж надихав художників, скульпторів та письменників на створення різноманітних творів мистецтва. Існує безліч зображень шахових партій, які відображають культурні особливості різних епох. І це не дивно, адже гра була популярна як протягом століть, так і в наш час. Сучасні дослідження показують, що штрандж і шахи сприяють розвитку таких когнітивних функцій, як пам’ять, увага, концентрація та здатність до планування.
Правила гри
В різних регіонах та століттях правила шатранджу відрізнялися, проте загальний принцип гри зберігався:
- Як і в сучасних шахах, гра відбувалась на дошці 8х8 клітин.
- Набір фігур також був схожим на сучасний: король, ферзь, слони (альфіли), коні, тури та пішаки.
- Метою гри, як і в сучасних шахах, було взяття короля, а пізніше — взяття під атаку, яку зараз ми називаємо матом.
Ходи більшості фігур були схожими на сучасні, але все ж були деякі відмінності.
- Пішаки ходили так само як і нинішні. Але для початкового ходу не було можливості переставити пішака на дві клітинки. Також не існувало взяття на проході.
- Слон, який тоді називався альфілом, ходив по діагоналі, але лише на два поля.
- Тури та коні рухались точнісінько, як у сучасному варіанті.
- У деяких варіантах шатранджу ферзь міг рухатися тільки на одну клітину, тобто як монарх у сучасних шахах. З переходом гри у Європу ця фігура значно «зміцніла», отримала більше можливостей та сили.
- Король рухався на одну клітинку в будь-якому напрямку, проте рокіруватися він не міг. Взагалі, такого ходу, як рокірування, не було.
Як інтелектуальна гра, шатрандж має важливий історичний вплив як на історію шахів, так і взагалі на культуру й історію народів з регіонів. В нашій школі ми розповідаємо про цю гру, аби студенти мали змогу бачити, як еволюціонували шахи та наскільки значущими вони були раніше й зараз.
