Народившись в 1926 році в Харкові, Тайманов вже незабаром переїздить з родиною до Ленінграда, з яким і пов’язана вся подальша історія легендарного шахіста. В 1941 році він розділив звання чемпіона міста, довівши, що може бути серйозним конкурентом в змаганнях. Вже у 22 роки Марк став чемпіоном міста, а також почав брати активну участь в міжнародних турнірах, займаючи доволі високі позиції.
Марк Тайманов і його шахові успіхи
Почавши грати в шахи з юнацького віку, Марк Тайманов доволі швидко досяг значних успіхів у спортивній кар’єрі. У віці 19 років він став майстром спорту СРСР, у 24 роки отримав статус міжнародного майстра, а вже у 26 став міжнародним гросмейстером, що лише підтвердило його значні успіхи.
До 1956 року Марку не вдавалося стати одноосібним чемпіоном країни. Однак саме в цьому році, після додаткових матчів з іншими претендентами на звання, шахіст таки досяг свого. Загалом він брав участь в змаганнях такого рівня 23 рази, розділивши рекорд з Михайлом Ботвинником.
Двічі за кар’єру грав в турнірах претендентів. В 1953 році знаходився в середині турнірної таблиці. Вже в 1971 він розгромно програє Роберту Фішеру з рахунком 0:6. Після цього потрапляє під пильний контроль правоохоронних органів і зазнає певних репресій, включаючи позбавлення звання заслуженого майстра спорту, яке йому повернуть тільки в 1991 році.
Серед інших досягнень спортсмена виділяють:
- Участь в понад 25 міжнародних турнірах різних рівнів.
- Учасник «Матча століття» між збірною СРСР і світовими гросмейстерами, в якому здобув перемогу за 7-ю дошкою в грі з В. Ульманом.
- 14 разів брав участь в чемпіонаті Ленінграду, неодноразово його виграючи.
Максимальний рейтинг гросмейстера складав 2620 балів. На момент смерті рейтинг був 2386 балів.
Тайманов став визначним теоретиком шахів, випустив безліч книг, присвячених грі. Серед гравців вважався майстром універсальної гри, який використовував нестандартні рішення класичних технік. Відрізнявся чудовим поєднанням позиційної гри та тактичного відчуття. Проводив детальне стратегічне планування кожної партії, враховуючи особливості гри своїх потенційних супротивників. Після закінчення активної кар’єри продовжував популяризувати шахи, ведучи колонки в відомих журналах і виступаючи коментатором багатьох яскравих шахових подій.
